Потап - Мама

Мамо, ти мене прости
Мені завжди тебе буде мало
Встигли вже онуки підрости
Ніби вчора ти мене іще тримала

В ніжних, втомлених руках
Загортаючи у теплу ковдру
Ти навіки, мамо, у думках
І твоя казкова колискова

Ми завжди будем маленькими
Для наших мам
Будемо дітьми допоки вони з нами
Бережи, плекай і захищай
Ти все це знаєш сам
Маму, рідну свою маму

Мамо, чекай, не йди
Як я буду жити, скажи
Мамо, ти прости й поможи
Мамо, я знов один
Направляй мене, збережи
І куди йти, підкажи

Ми досягали у житті того, чого бажали
І шли шляхами, але всі вони вели
До мами у наш дім
Щоб ти сказала:
“Син, ну як ти виріс,
Відпочинь
Ти серед рідних стін”
Мамо,
І плекую побиттю з її словами
Словами найріднішої, моєї мами:
"Синочок, будь перед людьми
Завжди правдивим,
Бо чесність синку любий,
то велика сила"

Ми завжди будем маленькими
Для наших мам
Будемо дітьми допоки вони з нами
Бережи, плекай і захищай
Ти все це знаєш сам
Маму, рідну свою маму

Мамо, чекай, не йди
Як я буду жити, скажи
Мамо, ти прости й поможи
Мамо, я знов один
Направляй мене, збережи
І куди йти, підкажи

Мамо, чекай, не йди